У чашці кави тануть всі сліди

Нарешті відпускаю. Все. Іди.

Нехай дорога стелиться, мов килим.

У чашці кави тануть всі сліди,

І день стає прозорим та безсилим.

І сканер, що малює тихий хід,

Вже не зчитає прожиті хвилини.

Минуле йде в підземний перехід,

Де розквітають кахлі та ліпнини.

Прощай. Повзи, як равлик по стіні,

Шукай без мене вже нові орбіти.

Я вимикаю струм у цій золі,

Щоб веснам дати змогу відболіти.

Мені лишився чистий, білий шум.

За обрієм твій силует зникає.

Це вихід з круговерті сірих дум,

Фінал. Це все. Нарешті відпускаю.

14 серпня 2026 р.