Гурзуф

Вересень накрився оксамитом,

В окулярах сонце і пітьма,

Ялівцеве запашне намисто

Тебе обіймає крадькома.

Поки що ми лише вдвох на пляжі

Милуємося морем і горою,

Молочна димка спочива на Аюдазі,

Шкода, що нас нема там із тобою.

Ти мружишся і дивишся на хмари

Пухнасті білі, наче невагомі,

А в морі височіють Адалари

Колись живі, а зараз нерухомі.

Потроху ми втрачаємо самотність,

Зникає під тілами сіра галька,

Навколо нас бікіні сіра модність

Якась одноманітна, наче калька.

Примружую повіки, засинаю,

А ти читаєш щось там про кохання.

Можна поспати, бо я добре знаю,

Далеко ще сторінка та остання.

А потім прокидаюсь. Не на пляжі.

У нашім місті, де так рідко чисто.

Чорний граніт і я на твоїй стражі,

А на граніті з ялівця намисто...