Кохання до кумира

Я прокинулася від дикої головної болі, яка як кислота роз'їдала мозок. Обережно доторкнулася до неї руками, боячись, щоб не розкололася на дрібні шматки. Ледь відкривши свої кам'яні очі, я побачила рідні стіни своєї квартири. В голові крутилася стандартна фраза алкоголіків: "Більше пити не буду". Це ж потрібно було стільки випити, щоб не пам'ятати як прийти додому. Ярке сонце світило прямо в очі, заставляло ще болючіше пульсувати у висках. Текіла, віскі, коктейлі, знову віскі. Зовсім втратила контроль над собою. Друга спроба відкрити очі була більш вдалою. Заглянувши під ковдру, я була переодягнена у піжаму та біля мене лежала моя улюблена іграшка — зайчик. Я злегка посміхнулася. Наомі. Хто ж і ще. Я притягнула коліна до себе та обійняла іграшку. Вставати з ліжка не було потреби. Хотілось знову зануритися в сон, але в мою свідомість врізалося слово Даріо". Я різко відкрила очі та піднялася на ватні ноги. Це було жахливою помилкою. В голові запаморочилось, потемніло в очах та вміст мого шлунку піднявся вгору. Ледь зуміла зупинити приступ блювоти. В голові почались з'являтися кадри минулої ночі. Що він там робив? Що хотів від мене? Сварки біля клубу, його машина. Я намагалась згадати, але марно. Мозок показував кадри тривалістю однієї секунди. Зібрати все в один пазл не вдавалося. Кофеїн допоможе згадати. Зібравшись з силами, я пішла на кухню.

— Добрий ранок, — позаду почула знайомий голос.

Мене охопив такий страх, що банка з кавою впала на підлогу та я закричала несамовитим голосом. У дверей стояв Ріо. Серце збавило ритм та вирівнялося дихання.

— Ще інфаркту сьогодні не вистачає. Ти що тут робиш?

Оцінивши свій вигляд, мені хотілося провалитись крізь землю. З леді я перетворилася на відьму.

— Ось як, — посміхнувся він. — Ти як думаєш? Небезпечно було залишати тебе одну в неадекватному стані.

Він все ще стояв у дверей, опершись на ногу.

— Все було під контролем.

Кадри з минулої ночі вмить зібралися в одну картинку. Ще так соромно мені не було ніколи.

— Під контролем? — Ріо підвищив голос та зробив крок назустріч. — Ти пам'ятаєш, що витворяла? А цей хлопець...

Ріо зажав сильно щелепу, що були помітні контури його вилиць. Зіниці розширилися до максимуму. а погляд нагадував голодного дикого звіра.

— Я був в не собі від злості. Хотів розірвати його і тебе разом з ним.

Я присіла та почала збирати каву, щоб не показувати як мені соромно.

— Навіщо ти напилась та клеїлась до всіх підряд?

Знову включив ревнивого чоловіка. Піднявшись на ноги, я впевнено глянула на нього.

— Тобі не все одно? Ти дав зрозуміти, що я тобі не потрібна. Мені хотілося відірватися та провести хороший вечір, а можливо, і ніч, а ти з'явився і все зіпсував.

— Кетрін, не зли мене. Хоча, сумніваюся, що ти б переспала з ним, — він хитро посміхнувся.

— Чому ти такий впевнений? — здивовано запитала я, піднявши брови. — Він був досить милий зі мною, а його руки так ніжно торкалися мене. Ммммм, — я солодко простогнала, закусивши нижню губу.

— Ти мене відшила на першій зустрічі. Так що я впевнений, що між вами б нічого не було. Його проникливий погляд розривав мою душу на шматки. Я повернулася до тумбочки та продовжила робити каву. Самовпевнений кретин. Як же бісить ця його риса характеру.

Десь всередині я розуміла, що він правий. Між мною і тим хлопцем нічого б не було. Далі поцілунку не зайшло. Мені хотілося позлити його, вивести з рівноваги.

Позаду я почула кроки Ріо, а потім його тепле дихання на моїй шиї.

— Ти знаєш, що я правий, — прошепотів він та різко повернув до себе. Кава знову посипалася на підлогу. Дихання збилося з ритму. По тілу пробіглися знайомі мурашки. Внизу живота солодко заболіло. Голова закружляла так, ніби я каталася на каруселі години дві. Але не дивлячись на мій збуджений стан, відступати я не намагалася.

— В одному відмінність. З тобою я була твереза, а вчора — п'яна, і як ти сказав скоріше, зовсім не адекватна.

Ось я побачила сумнів в його очах. Гнівний погляд та звужені очі дивилася на мене, вивчаючи наскільки правдиві мої слова. Він так вдивлявся проникливим поглядом в мої очі, що мене взяв сміх. Маленька єхидна посмішка прослизнула на моєму обличчі.

— Не хвилюйся. Нічого б не було. Ніколи. Я завжди контролю себе і знаю, коли зупинитися, — сказала я, проводячи пальцем по його підборідку.

Його тіло розслабилося та він видихнув залишене повітря у легенях.

— Ти зводиш мене з розуму, — прошепотів Ріо, провівши пальцями по сонній артерії на шиї, яка несамовито пульсувала. Його напіввідкриті пухлі губи знаходились на відстані двох сантиметрів.

— Мені неприємна думка, що ти будеш належати комусь іншому. Я хочу, щоб ти була тільки моєю. Моєю. Розумієш? Тільки я хочу торкатися та цілувати тебе. Тільки я. Ніхто інший.

— Твоєю? — тремтячим голосом запитала я.

— Моєю.

Його губи легко та лагідно доторкнулися моїх. Солодкий та п'яний поцілунок перетворився на грубий та пристрасний. Його жадні губи впевнено вивчали мої, насолоджуючись. Ріо підняв мене та посадив на стіл, сильніше обійнявши за талію. Пристрасть розпалилася як молодий вогонь. Всі почуття, які ми приховували в собі вирвалися назовні. Його руки жадібно блукали по моєму тілу. Я відкинула голову назад та судомно застогнала. Ріо зняв з мене футболку, цілуючи мої плечі, опускаючись доріжкою донизу. Його гарячі губи дражнили моє тіло, заставляючи болісно тремтіти від кожного дотику. Я горіла бажанням його отримати і мені було байдуже, як я при цьому виглядаю. Відірвавшись від мого тіла, він встав на ноги та збудженим поглядом глянув на мене. Через одну секунду його футболка опинилася на підлозі. З мого горла вирвався глухий стогін. Його сексуальне тіло танцювало з кожним рухом. Торс був настільки твердим, що помітити це можна, не торкаючись його тіла. Пальці Ріо лоскотно пробіглися по внутрішній частині моєї ноги, піднімаючи догори. Він опустився на мене. Його дихання було тяжким та грубим. Мої лікті нили від болю, але все ще тримали моє тіло. На цей раз його губи ніжно накрили мої, лагідно вивчаючи їх, але тут роздався дзвінок у двері.

— Це хто? — розчаровано запитала я.

— Сніданок привезли. Я замовляв годину назад.

Я розчаровано відкинула голову назад. Провівши губами по моїй шиї, він відірвався від мене та пішов відкривати двері. Довго не думаючи, я побігла в душ. Теплі краплі води легко стікали по моєму тілу. Що ж це було? Якби не дзвінок у двері ми б зайнялися сексом прямо на кухонному столі. До чого я докотилася. Втратила контроль над своїми емоціями, а я думала, що можу тримати себе в руках. Але не тоді, коли Ріо поруч. Я оперлася голою спиною до холодної плитки та закрила очі. Як він може так впливати на мене. Магія. Я ледь посміхнулася. А вчора? Навіщо влаштував виставу в клубі? Провів ніч в моїй квартирі і його слово: "Моєю" застрягли в голові. Кидає, а потім знову повертається. Уже вдруге. Або я йому подобаюся, або це тупа гра. Потрібно сьогодні ж поставити всі точки над і.

— Той, хто придумав душ — золота людина. Його місце в раю, — сказала я, заходячи на кухню.

Білий атласний халат ледь прикривав мої стегна.

— Ти сексуальна, — він пригорнув мене та подарував короткий поцілунок. — Але зараз ми будемо снідати. Сніданок для італійця дуже важливий.

— Мммм. Смачно пахне.

На столі лежали круасани з шоколадом та лимонним кремом, декілька тістечок та кава.

— Чому ти передумав? — через декілька хвилин запитала я.

— На рахунок чого? — незрозумілим поглядом подивився Ріо.

— Даріо, — я вдихнула повітря. — Давай відверто. Ти не збирався дзвонити до мене. Я вірно зрозуміла?

Поклавши чашку з кавою на стіл, він відкинувся на крісло.

— Ні! — твердо відповів Ріо.

— Тоді я повторюся. Чому передумав? Тільки не говори, що Наомі тебе вмовила.

Мені необхідно знати правду, щоб прийняти правильне рішення. На кону моє майбутнє.

— Кетрін... Я повинен був дати тобі спокій. Я насправді не такий, якого ти бачиш мене. Кохання і всі ті мімішності не для мене, і на це є свої причини.

— Причини? Тобі зробили боляче? — з жалістю запитала я.

— Не мені. Моєму двоюрідному братові. Коли його зрадила дівчина, він ледь не покінчив життя самогубством. Я витягнув його з цього пекла. Те, що пережив разом з ним і в страшному сні важко уявити. Після цього всього я почав їм мстити. Замість брата. Я трахав їх, а потім викидував як непотрібну ляльку. Ти навіть уявити не можеш, на що вони погоджувалися, лиш би задовольнити мене. Їм це подобалося. Ніхто не відмовляв, щоб я не пропонував. Повір мене, це був не лише класичний секс. Після проведеної ночі мені було гидко дивитися на них, не дивлячись на їх сексуальність.

Ось чому він став таким. Річ не тільки в братові, а й в тому, що кожного разу він розчаровувався в них.

— Коли доля звела нас вперше, я знав, що пересплю з тобою, але під кінець вечора зрозумів, що мені цього не хочеться. Вперше мені хотілося тільки спілкуватися з дівчиною. Було так спокійно на душі.

— Як і мені, — додала я.

— Але я повинен був перевірити тебе. Пробач. Не було жодного сумніву, що ти така як всі. Хоча я надіявся, що ти відштовхнеш мене. Так і сталося. Мені зірвало кришу. Я не міг повірити, що такі дівчата існують і тому вирішив запросити тебе на побачення. Після цього зрозумів, що не заслуговую тебе. Я виродок, який знущається над дівчатами. Тобі не потрібен такий. Думка про те, що я зроблю тобі боляче — нестерпна. Я вирішив, що краще не починати нічого, але моє категоричне рішення на почуття не вплинуло. Думав, що зможу забути тебе. Мені завжди вдавалося контролювати емоції, але не в цьому випадку. Твоя картина зовсім вибила з колії. Відчуття безпорадності та загубленості. Моє серце кричало, що вона потрібна мені, а я заперечував. Мені хотілося побути наодинці, подумати над рішенням. В тому мені допомогла Наомі, яка вчасно подзвонила. Йдучи до тебе, я вже знав, що скажу тобі про свої почуття, але цей кретин... — Ріо зціпив зуби. — Він лапав тебе, а ти поводилася так відверто.

Він закрив очі і до такої степені зажав кулак, що на долоні виступили краплі крові.

Я піднялася і сіла йому на коліна.

— Достатньо, — я положила палець йому на губи. — Я буду сама вирішувати, хто мені потрібний.

— Але я...

— Мені не важливо твоє минуле, — любляче сказала я, гладячи його щоку.

В його очах загорілася іскра щастя.

— Ти мені подобаєшся. Ні! — він закрив очі. — Це щось більше та глибоке. Я... Я не знаю, що з цим робити.

— Відпусти себе. Дай волю своїм почуттям і побачиш — це не так страшно, як здається на перший погляд.

Він нагадував загнаного звіра, який бігає по клітці та шукає вихід на волю.

— Кохання... Це щось із розділу фантастики, — іронічно сказав Ріо.

— Поглянь на мене. — Я взяла долонями його обличчя, — Відкрий своє серце. Дай йому те, чого воно хоче. Залиш страх позаду. Кохання — складна штука, але коли ти кохаєш все навкруги стає таким прекрасним. Світ набирає нових кольорів та натхнення.

— Ти колись кохала?

Я замовкла та проковтнула ком, який, за секунду, підступив до горла.

— Одного разу, але... Не хочу згадувати те, що давно забуто.

Я трималася з усіх сил, щоб не заплакати та не показати йому, як боляче повертатися в минуле. В моєму випадку кохання зіграло зі мною в злий жарт, за який розплачуюся дотепер.

— Закрий очі, — тихо сказала я.

Він мило посміхнувся та закрив. Я легко доторкнулася до його губ. Лагідним та невимушеним поцілунком мені хотілось передати все те, що відчуваю до нього. Відірвавшись від губ, я зачаровано глянула на нього, гладячи його щоку. Всередині вирувала буря позитивних емоцій. Кожен м'яз на тілі солодким болем скорочувався. Серце билося як скажене, даючи зрозуміти, що він означає для мене.

— Маленька моя. Пробач. Пробач, що не подзвонив. Пробач, що повівся на власний страх. Я хочу бути з тобою. Кожен день, кожну секунду.

— І я не хочу бути без тебе.

— Ти поїдеш зі мною? — запитав Ріо.

— Ти це серйозно?

— Так!

— Звісно поїду. Поїду.

Мої губи накрили його солодким поцілунком. Обнявши його за шию, я сильно пригорнулася до нього, боячись, що зараз він втече і я більше його не побачу. Мені хотілося розтанути у своїх почуттях до останньої краплі. Щастя. Він моє щастя.

— Коли їдемо? — запитала я.

— Через три дні. Я вже забронював тобі білет, — хитрим поглядом він глянув на мене.

— Ось як. Значить, ти був впевнений, що я поїду з тобою.

Він лише єхидно посміхнувся. Я закрила очі та надула губи.

— Твоя самовпевненість зашкалює.

— Я такий. Слухай, яка година?

— За п'ятнадцять дванадцята.

Він поставив мене на підлогу та піднявся на ноги.

— Містер Нудність мене каструє. О дванадцятій годині збори.

Даріо почав метушитися по кухні.

— Містер Нудність? — здивовано запитала я.

— Наш продюсер. Маленька моя, мені потрібно бігти, — зібравши свої речі, він пішов взуватися.

— Я заїду увечері.

Я стояла, спершись об стіну та дивилася на Ріо. Страх огорнув мою свідомість. Я боялась, що більше не побачу його.

— Ріо, ми ще побачимось? — сумно запитала я.

— Звичайно. Ти чого? — взувшись, він підійшов до мене та обійняв.

Я лише мовчки глянула на нього та на очах забриніли сльози.

— Кетрін, ти потрібна мені. Після всього, що сталося я не зможу без тебе. Повір мені. Я не обманюю тебе.

— Я вірю тобі.

Ніжний люблячий поцілунок розігнав всі сумніви.

— До вечора, — він чмокнув мене в губи та зник за вхідними дверима.

З щасливою усмішкою я зайшла в спальню. Хотілося лягти в ліжко та поспати. В повному блаженстві та спокоєм на душі я лягла та занурилася в сон.