Кохання до кумира

Мене розбудив телефонний дзвінок. Намацавши його на ліжку, я підняла слухавку.

— Ти зовсім знахабніла, — прокричала в трубку Наомі.

— І тобі привіт, — сонним голосом відповіла я.

— Я дзвонила тобі, ти чому не відповідала? — все ще підвищеним голосом запитала Наомі.

— Заспокойся. І без твого голосу голова болить. Я можу, хоча б трішки побути без твого контролю.

Наомі завжди повинна знати мої плани, де я і з ким. На те є свої причини. Причини минулого.

— Кетрін...

— Давай без нотації, — сказала я, встаючи з ліжка. Підійшовши до дзеркала, мені стало страшно. Я нагадувала ляльку із фільму жахів.

— Розказуй, — нетерпляче сказала вона.

Я зробила глибокий вдих та розказала про цю прекрасну ніч, яку не забуду ніколи.

— Ти ж знала, хто він. Невже ти очікувала від нього чогось іншого?

— Ні, — розчаровано відповіла я. — Потрібно закарбувати в пам'яті цей вечір та рухатися далі.

— Це правильно, — з полегшенням сказала Наомі. Вона цих слів чекала від мене давно.

— До речі, що у тебе сталося? Вчора так і не поговорили з тобою.

Надівши халат, я пішла на кухню за чашкою кави.

— Я його покинула.

— Що ти зробила? — шоковано сказала я.

Я стояла посеред кухні та не вірила в її слова. Вона його кохала до нестями. Не представляла життя без нього, а тут....

— В його житті немає місця для мене. Вчора він мені сказав, що їде в Німеччину на роботу, а мені запропонував чекати його тут, а не їхати з ним. Мене розірвало. Сказала йому все, що накипіло за стільки років. Зрештою я покинула його. Мені не потрібен чоловік, який ставить роботу вище ніж кохану дівчину.

Я почула як Наомі почала плакати.

— Заспокойся. Він не вартий твоїх сліз. Згодом приповзе до тебе на колінах, і буде просити пробачення.

— Мені не потрібні його вибачення. Вчора я поставила крапку. Все, — схлипуючи, відповіла вона.

— Сьогодні ввечері чекаю тебе у мене вдома. Будемо запивати своє горе текілою. Ой, Наомі. Зачекай хвилинку, хтось дзвонить у двері.

Відкривши двері, я побачила кур'єра з великим букетом троянд. Троянди були червоного кольору, а посередині — єдина біла. Забравши букет, я ногою закрила двері.

— Мені букет квітів хтось прислав. Почекай. Записку знайшла.

" Ти не така як всі. Біла троянда — це ти. Пробач мені. Вчора поводив себе як кретин. Сьогодні буду чекати тебе у ресторані Фантазія о 19:00. Том Сальваторе."

На очах виступили сльози. Я пригорнула квіти до грудей та покрутилася. Маленькі метелики заповнили мою середину.

— Кетрін, ти де?

— Не повіриш. Це квіти від Тома. Він вибачається та запрошує мене на побачення. Я йому подобаюсь, — я легко покружляла.

— Так, стій! Нічого собі не накручуй. Зрозуміла? Можливо, він хоче дійти до цілі та затягнути тебе в ліжко, — застерегла Наомі.

— Йому не вийде, не переживай. Потім передзвою. Цілую. Па-па.

****

Припаркувавши машину біля ресторану, я зайшла всередину. Плаття бежевого кольору, довжина якого до середини коліна, підкреслювало моє худеньке тіло. Високий каблук робив мене більш стрункою та витонченою. Чорне волосся хвилею лежало на моїх плечах, а червона помада додала трішки сексуальності. Помітивши мене, Том пішов назустріч. З кожним кроком хвилювання ставало більшим, дихання почастішало, а побачивши його посмішку, моє тіло почало битися легкими конвульсіями.

— Ти неперевершена, — його теплі губи ніжно торкнулися моєї щоки.

—Дякую, — подарувавши йому посмішку, ми пішли до столу. — Дякую за квіти. Досить оригінально.

— Це саме менше, що я міг зробити. Моя поведінка не виправдовується. Мені дуже соромно.

— Вибачення прийняті. Чим я відрізняюся від інших? — неочікувано запитала я. 

Риси його обличчя посерйознішали, а пильний погляд дивився на мене, ніби відповідь була в моїх очах.

— Ти поїхала додому, не давши себе навіть поцілувати.

— І все? — здивовано запитала я.

Він видихнув залишене повітря у легенях та нервово постукував пальцями по столі. Важко зізнатися собі у симпатії до дівчини.

— Можеш не відповідати, — я посміхнулася.

Напруження покинуло його тіло та він розслабився.

Біля нас появився офіціант, поклавши на стіл теплий салат із морепродуктів та біле вино.

— Дякую, — сказав Том, взявши пляшку в руки та налив в бокали.

— Надіюсь, ти любиш морепродукти? Пізніше нам подадуть стейк з телятини та ваше національне різотто.

— Я всеїдна, особливо, коли стосується м'яса, — усміхнулася я.

Любить вирішувати все сам, не запитуючи думки. Хоча... Я така ж сама. Згадала момент про замовлення білетів на концерт.

— Знаєш, ти не такий як в інтерв'ю, — сказала я, роблячи ковток вина.

— А який? — з цікавістю запитав він.

— Простий хлопець без манії величності. Боїшся відкритися людям, зізнатися, що здатен на почуття. Маскуєшся за хлопцем легкої поведінки, щоб ніхто не зміг зазирнути глибше. В саме серце.

— Чому ти так думаєш?

— Я художник. Погляд — продажна штука. Очі ніколи не обманюють. Повір мені, заховати це не під силу звичайним людям.

Том замовк. Вперше він почувався ніяково біля дівчини. Опустивши очі вниз, він почав ковиряти вилкою у своїй тарілці.

— Я нікому не розкажу, — я ледь доторкнулась його руки. Його пальці були такі теплі. Моє відчуття тут же повернулися до тієї ночі, де я вперше відчула його дотик.

— Ніхто з дівчат не помічав це в мені. Ніколи, — піднявши голову, відповів Том.

Його пальці погладили мою кисть.

— Тому що їм потрібен секс з тобою, як і тобі. Їм байдуже на тебе. Ти їх трахнув, і вони щасливі.

— Тобі не байдуже.

— Можливо.

Ми мовчки дивилися один на одного, пожираючи зачарованим поглядом. Якби не стіл, ми б накинулися один на одного з гарячим поцілунком.

Зробивши ще один ковток вина, ми змінили тему розмови. Виявляється його теж цікавить живопис, та деякі картини видатних художників знаходяться у нього вдома. З кожним словом я взнавала його все більше. Від нього віяло таким теплом та ніжністю. Відчувала себе так затишно, як вдома. За такий короткий термін він став для мене рідною людиною. Мені хотілось розчинитися в цьому стані блаженства. Голова не розуміла цього безглуздого кохання. Я ніби попала у світ, де час не грає ніякої ролі в нашому житті.

Після вечері, я вирішила показати один із найпрекрасніших фонтанів Іспанії. Фонтан Сібелес.

— Дуже гарне місто. Люди такі милі та привітні. Чесно, не хочеться їхати звідси нікуди. Залишитися в тій казці назавжди.

— Так не їдь, — я проковтнула ком в горлі, який появився миттєво.

В цей момент Том бере мене на руки, і ми падаємо у фонтан.

—Ти чого? — встигла сказати я, перед тим як в мою сторону полетіли бризки води. Довго не думаючи, я почала бризкати у відповідь.

Через декілька хвилин з'явилася поліція, вивела нас та виписала штраф.

— Плаття можна викинути, — сказала я, викручуючи волосся.

Том пригорнув мене до себе та поправив волосся, яке прилипло до мого лоба.

— Що в тобі такого, що моє серце сходить з розуму біля тебе?

Я зачарована дивилася в його зелені очі, закусуючи нижню губу. Капля води з його волосся впала на мою ключицю. 

Моє тіло затремтіло та покрилося мурашками.

— Холодно? — лагідно запитав він.

— Трішки, — сказала я. — В мене ідея. Поїхали до мене. Не підеш ти такий мокрий в готель.

— Поїхали, — не роздумуючи сказав Том. Взявшись за руки, ми пішли на стоянку по машину.

*****

— Заходь, — відкривши двері, сказала я. — Ванна кімната по коридорі направо. Зараз принесу тобі перевдягтися.

— Чоловічий одяг? Тільки не кажи, що це твого колишнього хлопця.

— Ні, — я посміхнулася. — Спортивного одягу в мене багато. Так що в шафі знайдеться щось і для тебе.

Подарувавши мені свою посмішку, він зник за дверима ванної кімнати.

Давши йому одяг, я швидко перевділася та зав'язала волосся в пучок.

— Мені все підійшло. Дякую.

— Жаль, що штанів не знайшла.

— Шорти теж не погано. Літо все ж таке.

Вони настільки його обтягнули, що було видно його пругкі сідниці.

— В тебе затишно, — Том почав розглядати квартиру. — Одна живеш?

— Так. Батьки подарували мені її на вісімнадцятиріччя та поїхали в Америку. Втішний подарунок. Час від часу спілкуємося, але повертатися вони не збираються. Та і до себе не кличуть. В нас холодні стосунки. Чесно, інколи мені їх не вистачає, але я їм не потрібна, а сама нав'язуватися не бачу сенсу.

Я підняла очі доверху, щоб зупинити сльози, які вирвалися назовні.

— Вони люблять тебе. По-своєму.

— Можливо. Що ти будеш? Чай, каву чи щось міцніше?

— Каву, і щось міцніше, — кутики рота піднялися в посмішці.

Я пішла робити каву, а Том надалі продовжував екскурсію. Через десять хвилин я знайшла його у своїй кімнаті. Він стояв та розглядував картину, яка висіла на стіні. Це було обличчя без чітких контурів.

— Кава готова.

Том не звернув уваги на мої слова. Він був зосереджений на малюнку.

— Який проникливий погляд. В ньому так багато страждань та болі. Не кожен художник може показати це на малюнку. Хто автор картини? З радістю б придбав декілька його робіт.

— Я...  Я автор, — боязко відповіла я.

Том різко повернув голову в мою сторону та зі співчуттям подивився на мене.

— Невже настільки боляче?

Я нічого не відповіла. Моє минуле закрите, навіть для мене.

— Багато в тебе таких робіт?

— Вистачає.

— Ти не думала організувати виставку? З такими роботами тебе чекає успіх. Я впевнений.

— Я не готова відкрити свою душу людям. Потрібен час.

Том ще раз подивився на картину, а потім на мене. Підійшов ближче, він поклав руки на талію та пригорнув до себе. Солодкий аромат його тіла дурманив мій нюх. Моє тіло нервово тремтіло після його дотику. Зворушливе дихання підіймало його груди вверх.

— Я б дуже хотів, щоб ти забула  біль, який турбує твоє серце. Я не розумію, що відбувається зі мною. Моє серце сходить з розуму. Почуття, які я ніколи не відчував...

Том закрив очі та помахав головою. Видно було, як він кидався зі сторони в сторону, не розуміючи, що з ним відбувається.

— Ти дивовижна дівчина. Я хочу кожну секунду дивитися на тебе та вивчати кожну твою емоцію. Думка про те, що ми більше не побачимось — нестерпна.

Я лагідно доторкнулася до його обличчя та погладила по щоці.

Наші погляди з'їдали один одного. Дихання ставало частіше, втрачаючи контроль над собою. Пальці його рук доторкнулися до моїх напіввідкритих губ та, злегка натискуючи, провели по них. Стримувати себе більше була несила. Його пухлі розові губи манили до себе. Забравши його руки, я обійняла його сильніше. Том ніжно доторкнувся моїх губ. Обережно  він вивчав мої губи, боячись, що я відштовхну його від себе. Його поцілунок став для мене як ковток нового життя. Обійнявши його за шию, він ставав більш пристрасним та настирливим. Том підняв мене на руки та положив на ліжко. Його руки гладили мою шию та плечі. Поцілунок став глибоким. Відчуття тверезості посунулися  на другий план. Нами керували лише внутрішні почуття.

— Кетрін, що ти робиш зі мною, — знову і знову повторяв Том. — Я втрачаю контроль.

Гарячим поцілунок він вп'явся в мої губи. Все навкруги втратило сенс. Залишилися тільки ми вдвох. Кожен його дотик заставляв моє тіло тремтіти, як від електричного розряду. З мого горла вирвався приглушений стогін, коли його губи доторкнулися до моєї шиї. Я була не в змозі його зупинити. Мій здоровий глузд давно загубився в темряві власних почуттів.

Відірвавшись від мене, Том вперся на кисті, важко дихаючи. Я розчаровано глянула на нього, не розуміючи чому він зупинився.

— Потрібно зупинитися. Я просто не можу тримати себе в руках.

Я провела язиком по своїх губах та посміхнулася.

— Нас чекає кава на кухні, — тихо відповіла я.

— Чудово.

Том різко піднявся на ноги та подав мені руку. Дихання приходило в норму, але збудження все ще залишалося на висоті.

— Ніколи б не подумав, що захочу зупинитися.

Нічого не сказавши, я притягнула його до себе та пристрасно поцілувала.

— Кетрін, не дражни мене, — з насторогою сказав Том.

— Хотіла перевірити чи це не сон.

— Хитрунка, — обійнявшись, ми пішли на кухню.

— Ого. Вже одинадцята, — сказав Том, подивившись на годинник.

— Може залишишся у мене? Подивимося фільм, — запропонувала я.

Я хотіла побути з ним, тому що не впевнена, що ще колись його побачу.

— Фільм, — його лице розпливлося в посмішці.

— Фільм. Без того, що ти подумав.

— Добре, але тільки передзвоню до Марка скажу, що буду зранку.

— Я тоді піду щось підберу. Прийдеш у спальню, — сказала я, допиваючи каву.

Перевдівшись  у піжаму, я взяла ноутбук та почала шукати фільм. Через декілька хвилин зайшов Том. Він нерухомо стояв у дверях та розглядав мене.

— Ще довго будеш розглядати мене? Виключай світло та лягай біля мене. Трилер чи жахи?

— Такій тендітній дівчині подобається такі жанри? — здивовано запитав він, лягаючи біля мене.

— Ага, — посміхнувшись, я пригорнулась до нього.

Не пройшло і пів фільму як Том заснув. Він міцно спав на моєму плечі. Я глянула на нього, та не могла повірити, що він ось біля мене, спить у моєму ліжку. Виключивши фільм, я обійняла його сильніше та занурилася у сон. Вперше, за довгий період, я щасливо заснула без лишніх думок в голові.

Прокинулась я біля восьмої години ранку. Том все ще солодко спав, обіймаючи мене. Судячи з його пози, вночі він навіть не поворухнувся. Поцілувавши його, я тихо вилізла з ліжка та пішла в душ. Щастя не було меж. Мені хотілось пурхати як метелик ранньою весною. Два дні. Лише два дні та життя кардинально змінилося. Кохання, яке взяло в полон мою душу і серце, давало надію на майбутнє. Кохання, яке затьмарило страх минулого. Тільки він допоможе вийти з цього болота, зцілити від нанесених ран, які кровоточать ще досі.

Я вийшла з ванни та вирішила приготувати сніданок. Сконцентрувавшись на приготуванні сніданку, я навіть не почула як прокинувся Том.

— Доброго ранку, — його руки ніжно лягли на мою талію. Я обернулася та він пристрасно поцілував мене.

— Доброго ранку, соня. Сніданок готовий. Я не знаю що ти любиш, тому зробила вафлі з нутеллою та тости з шинкою, сиром та помідорами.

Я положила тарілку на стіл та налила кави.

— Дякую. Я зрозумів, що я відчуваю з тобою. Затишок. Як вдома з мамою, — сказав він, роблячи ковток кави.

— Це дуже добре. А я відчуваю себе живою.

— Що ти маєш на увазі? — насторожився Том.

— Неважливо. Просто...

Я замовкла.

— Дівчина-загадка, — він посміхнувся.

— Нехай буде так. Знаєш, не хочу, щоб ця казка закінчувалася.

Я доторкнулася  до його руки та погладила по кістяшках.Він глянув на мене та обличчя тут же набрало серйозного вигляду. Посмішка пропала та його неприємне мовчання різало мої вуха. Чому я ніколи не можу тримати язик за зубами.

— Мені потрібно йти, — вставши на ноги, сказав Том. — Все було дуже смачно.

— Пробач. Ляпнула, не подумавши.

— Все гаразд. Не хвилюйся.

Короткі фрази. Холод та відчуженість. Зовсім інша людина.

— Ти мені подзвониш? — уже в коридорі насмілилася запитати я.

— Подзвоню.

Знову короткі фрази, але чомусь довіри в цьому я не знайшла. Перед виходом він повернувся та пригорнув мене до себе. Його холодні пальці погладили мою щоку.

— Ти білий ангел.

Ритм дихання збився, не стримуючи себе він поцілував мене гарячим поцілунком. Пристрасно, грубо та настирливо. Ніби прощаючись зі мною назавжди. Так же різко він відірвався від мене та вийшов назовні зі словами: "Я подзвоню".

Я повернулася на кухню та сіла допивати каву, яка вже була холодною. Його поведінка була досить дивна, але я не хотіла підпускати  поганих думок в свою голову, тому що потім від них не позбудуся. Я провела язиком по губах. На них ще досі був солодкий смак від поцілунку. В цю ж мить, в голову прийшла геніальна ідея. Намалювати наш поцілунок. Закарбувати його не тільки у пам'яті, але і на листку паперу. Після вдалого малюнку, я зібралася та пішла до Наомі. Це краще, чим сидіти вдома, вдивляючись в телефон та чекати дзвінка від Тома.

—Звичайно, сидіти в ліжку з тонною солодкого — найкращий вихід з депресії.

Я сіла біля Наомі та взяла кусочок шоколаду.

— А що накажеш робити? Танцювати і веселитися? — з сарказмом відповіла вона.

— Джеймс дзвонив? — я забралася до неї під ковдру.

— Ні. Не хочу чути його жалісний голос. Егоїст. Думає тільки про себе.

Її голос затремтів та вона підняла очі догори, щоб не заплакати.

— Давай я з ним поговорю.

— Кет, між нами все скінчено. Його більше немає в моєму житті. Вистачить говорити про цього недотепу.

— Але ти його кохаєш. Неможливо забути справжнє кохання, — не відступала я, надіючись, що вона все ж таки подзвонить до нього. Коли Наомі не в собі говорить все, що думає та робить необдумані вчинки, а потім жалкує про них.

— Кохання пройде. Знайду собі іншого та забуду його як страшний сон.

Безглуздо говорити з нею. Через декілька днів заспокоїться, і я повернусь до цієї теми.

— Як побачення з Томом?

Я щасливо посміхнулася та розказала її всі подробиці вечора.

— У вас щось було? — насторожено запитала Наомі.

— Ні. Ми навіть фільм недодивилися. Том заснув.

Наомі ошелешено глянула  на мене.

— Нічого собі. Ніколи б не подумала, що ти говориш про Тома Сальваторе.

— Як ти думаєш, він подзвонить до мене? — з надією в голосі запитала я.

— Ти йому сподобалась, і це однозначно. Я думаю, що так.

— Чесно, в мене є сумніви.

— Чому? — Наомі піднялась та сіла навпроти мене.

— Так холодно попрощався зі мною. Було таке відчуття, що він хотів чимскоріше втекти, залишивши мене одну. Такий був лагідний та ніжний, а в одну секунду змінився — став холодним та відчуженим.

В голові промайнула думка, що я більше його не побачу, і що цей поцілунок був останній. Не відчую теплоти та стуку його серця. Його п'яного аромату. Не побачу безмежно красивих зелених очей, які зачаровано дивились на мене.

— Наомі, не розумію як це можливо, але я кохаю його. Біля нього я відчула себе живою та зціленою від ран минулого. Вперше, за весь час, мені легше.

Наомі глибоко вдихнула та обійняла мене.

— Він обов'язково подзвонить. Не хвилюйся.

Її підтримка вкрай важлива для мене. Як крапля дощу у сухій пустелі.

— Дякую. Включай якийсь фільм, а то я додому не хочу повертатися.

— Окей.

Тільки під вечір я повернулася додому. Відкривши вхідні двері, мій нюх заполонив солодкий та п'яний запах Тома. Закривши очі, я згадала час проведений з ним. З посмішкою на обличчі я пішла у спальню, роздягнулася і  лягла у ліжко. Дивлячись на свій шедевральний малюнок, я заснула. Надіюсь завтра я почую його голос і зовсім скоро ми зустрінемося.