Розчарування

Розчарувань намотаний клубок,

Що закотився в схованку під ліжко.

Він там збирає пил чужих думок

І шелестить, немов забута книжка.

Його ніхто не хоче розплести,

Бо нитки перегнили від чекання.

Там замість вовни — спалені мости

І попелясті, згаслі сподівання.

Його огортує мовчання й тьма,

Там павуки плетуть шовкові сітки —

Прощання з тим, чого уже нема,

Та неможливо вибратися з клітки.

Боїшся з ліжка опустить ступню

У ту глибоку, непідйомну втому.

Бо вимагає цей клубок платню

За те, що не розкажеш ти нікому…

17 серпня 2026 р.