ХОЛОДНИХ КЛИНКІВ УКОЛИ

Моя королева

Полонила серце лева.

Мене з розуму звела,

Чорту душу продала…

Я простий слуга короля.

Меч, а не лютня — зброя моя.

Але, зараза, через вас

Я не можу не думати про нас…

Люба, моя, кохана,

Уже й не так болить смертельна рана.

Нам не бути з вами вже ніколи,

Розлучили нас холодних клинків уколи.

І ось, коли уже помер,

Коли попрощався із власним я життям,

Коли сум мене роздер,

Врятували ви мене від тортур душевних ям.