Між днями

Серед сотень недуг —

ця найстрашніша.

Це не про слабкість

і ніяк не про втому.

Це коли ти просто

щовечора пишеш,

не відсилаючи

це нікому.

Це коли ти проживаєш

звичні маршрути

і просто звикаєш

нічого не чекати.

Це коли все ваше

лишилося вашим,

а тільки от «разом»

уже не виходить.

Це коли між днями

вже немає різниці:

ніхто не приходить,

ніхто не зникає.

Ти просто пишеш,

поки кохаєш.

І як перестати —

не знаєш і сам.