І серце, як порожній магазин

Як злили мрію в раковину ночі,

Вона пішла по трубах, мов бензин.

Тепер палають пластикові очі,

І серце, як порожній магазин.

Вона цвіла, як кактус з порцеляни,

І пахла струмом, нафтою, вогнем.

Тепер потрощені скляні мембрани,

У рани влитий липкий штучний джем.

Замість ідей лиш гуща в чашці кави,

Іржавий цвях у спогадах стирчить.

Минуле заховало галас гави,

Й за спокоєм у черзі з тиш стоїть.

А мрію — в брухт, як поржавілий катер,

Що мав летіти в космос крізь туман.

І внутрішній глухонімий фарватер

Забув свій головний меридіан.

Тепер лиш голі меблі у кімнаті,

Нудьга на стінах пилом проросла.

А мрія спить, закутана у ваті,

Її асфальтом осінь залила.

19 серпня 2026 р.