екзюпері

у будь-якому селі має бути. так навіть у Біблії сказано. здається

я ще застав жінку Івана. їм обом вже було під 80, але якщо Іван, маленький і сухий, і далі в'юном все робив завиграшки, то його Мотря зігнулась в три погибелі. так і ходила – наче ноги її ще тримали, а от тіло якась невмолима сила тягла до землі

на селі всі все знають одне про одного. колишній директор заводу, залишки якого ще бовваніли в центрі села, навіть сказав, що "не встигнеш про щось подумати, а всі вже про це знають"

тож, хоча Іван і вважав себе праведником, ставились до нього холоднувато. лише я, випадковий заброда з міста, не знав усіх подробиць. та й не цікавився

але часто бачив це подружжя, як вони свою Зорьку виводили окремо від загальної череди. одного разу вона втекла – бо Іван зранку сказав, що ввечері збирається її різати. отож і бігав до вечора, відшуковуючи серед пасовищ

Іван був задерикуватий, а от Мотря дивилась по-доброму. це завжди вчувається – й нічого тут не треба вигадувати. та й хто там на селі щось вигадує?

хоча в будь-якому селі всяке буває. так я дізнався, до прикладу, про зґвалтування дівчинки, яка потім зникла... і всі знали, хто це зробив. а вони лише ще нахабніше шкірились у місцевому кабаку

був у селі й дурачок Вася. й ніби все його покликання полягало в тому, аби кожен міг виплеснути на нього все, що накопичилось за день... а він лише блаженно й трохи винувато всміхався, ніби вибачаючись, сам не знати за що

коли Мотря вмерла, Іван почав шукати, кому передати свою роль – ну, праведника. підходив і до мене – але по невблаганності я й сам йому міг дати фору. так я взнав про його ґандж – а що то за праведник... із плямою?

бігав він по жінках. в селі це майже й за гріх не вважається – а жінки ніби й самі не проти. хоча би для того, аби потім рознести, що й до чого – про тебе – серед решти жінок

тільки я думаю, що Мотря його через це й зігнулась. хоча хто я такий – аби судити про чужі гріхи?

нелегка ця роль. але й без праведника ніяк. у Біблії так сказано. здається

15.10.2021