Місяць та його слуги

Шовкова сукня, перли у волоссі,

І темна ніч, не видно ні зорі.

Всі хто кричав, мов стали безголосі.

Стали рабами, хоч були царі.

Вночі всіма лиш ясний місяць править

І слуги його - тисячі зірок.

Лише вони на шлях додому вкажуть,

Лише вони підкажуть, куди ступити крок.

Між тисячма сузірь та тисячма галактик

Там буде та, що вкаже тобі шлях.

Вона світитеме тобі так ясно,

Що бачитиме це уся Земля.

А пам'ятаєш як під цю зорю,

Були закохані та мандрували босі.

І світло місяця, яке я так люблю

Виблискувало перлами в волоссі.