Мама

Як жаль, що мами вже немає,

Що не сказала всіх тих слів.

А серце й досі пам'ятає

Тепло її минулих днів.

Не все устигла розказати,

Не все спитала, що хотіла.

Хотіла просто ще обняти,

Та мить остання пролетіла.

Вона пішла. І тихо стало,

Та серце кличе знов і знов.

Її так поруч бракувало —

Її турботи і розмов.

Буває, хочеться сказати:

«Матусю, чуєш? Я прийшла...»

Та вже не можеш ти озватись —

Лиш тиша відповідь дала.

Як жаль, що час не повернути,

Не досказати теплих слів.

Не пригорнути, не почути

Її знайомих голосів.