Запах юності

Тихо, трохи помовчи.

Гомін зливи і морозу,

Слід юнацтва й новизни.

Ти зі мною - більш ніхто.

Знак буття твій на мені:

Поцілунок на ключиці,

Запах на моїй кофтинці,

Твої руки на щоці,

Ендорфіни в гіпофізі

І метелик всередині.

В обіймах ночі ми закуті

І тебе ніяк не забути.

Чи це правда, чи омана?

Може, пам’яті химера?

Дай мені це осягнути.

І, здається, вже не стало

Того запаху кофтинки,

Юності й мрійництва,

А згодом - і твоєї рештки.