***

Здавалося, що я йду до зірок, але все обірвалося і я провалилася у безодню мороку.

Все було не справжнім, наче звичайна нудна вистава у театрі.

Все було, як замовна постановка у дешевому сюжеті.

Мої мрії давно стали крихкими слізьми.

Що годяться тільки-но на ручний театр ляльок.

Я біжу по не справжній дорозі, я і гадки не маю куди вона мене веде.

Все стає тільки-но більше та більше заплутано.

Час цій дешевій виставі завершитися.

Час закрити цей сльозливий театр брехні.

Нема нікому діла, коли все руйнується, коли ти, осліплена безвихіддю, біжиш по єдиній дорозі.

Не буде справедливого кінця.

У кінці тільки-но безодня мороку.

Всі зірки та місяць - брехня.

Кінець брехні?

Зірвіть нарешті ту виставу.

Скажіть, скажіть.

Хто я насправді?

Де я?

Хто я?