***

Чутньо плач, ні не з горя,

А за дітей, які повинні померти.

Не через ворога, що гине на нашій

Землі.

Лишень за янголів наших

Маленьких, що наше майбутнє

Несе, творить.

За що їм це?

Нащо ж ти зазіхаєш?

Полиш дітей України!

Не зламаєш, не візьмеш ти.

На Вкраїну нашу любу, кохану.

Так ми плачемо за дітьми країни

Нашої, але ми тримаємо наше горе.

Допоки не настане наша перемога.

Допоки не полягне останній ворог,

Що вступив на нашу славну землю.

Допоки не подохне вороже курвисько,

Що царем себе уявило,

Бог покарає,

Більше за народ.

Можеш не боятися

Українського народу, бо ми діти Божі.

Богу суд довіримо,

Його кара буде

Страшна!

Не відмиють й нащадки.

За наш мир та свободу ми боремось.

Після перемоги оплачемо наших героїв.

Вони не помирають, вони хоронять нас.

Вони назавжди наші величні борці,

За свободу, за мир і честь.