Ан-225 "Мрія"

Вона тримала небо на крилах,

Найбільший птах, що знала земля.

В її моторах - велич і сила,

Що обіймала міста і поля.

Ворог спалив її хижим вогнем,

Та світло надії ми повернем!

Ось Гостомель. Порожній ангар.

Понівечена сталь, розірване крило.

Підступний, жорстокий, смертельний удар,

Знищив усе, що під небом гуло.

Але залізо — то попіл і дим,

А мрія народу лишилася з ним.

І в День Перемоги, в свято свободи,

Ця паралель стає дуже чітка:

Літак був один - а у серці народу

Живе тисячами нова весна.

Ворог розбив найміцніший метал -

Він прорахувався, повний провал!

Та дух українців тривкіший за сталь!

Хай всі війни відходять у даль!

Мрія над нами летить у висотах,

Невловима для куль і для тих, хто на болотах

Вона в наших думках, у щоденних турботах,

Крізь дим і туман найважчих ударів.

Лети, наша Мріє, вільна й єдина,

З тобою підніметься вся Україна!

Залізо розплавиться, попіл згорить!

А наша свобода у небі зорить!

Ми відбудуємо крила її,

Співайте про Мрію, мої солов'ї!