Про часовиння

Про що розмови в нас? Про часовиння

Про сенси існувань, невідворотного,

Про роздуми, що проростають з тім’я,

Про світло, темноту, про необхідність

Любові.

Але здається, що в цій явності,

Ті ж самі вигуки і пошуки,

І розірветься мить заслоною

Під гучний гуркіт землетрусу

Любові.

Так правду не збагнеш без істини, —

З’єднати дві частини цілого, —

Можливо, якщо світ чорнилами

Торкається паперу білого.

Він пише, пише їй освідчення,

Несамовитий дух охоплений

Вогнем, віддавши все служінню

Любові — пізнанню, як істині.

17.08.2026