Цифровий привид. (серія "Львівський детектив")

Січневий вечір цього року видався надзвичайно холодним навіть для Львова. Густий, сивий туман, який місцеві називали «мрякою», заповз у вузькі артерії старого міста, ковтаючи світло ліхтарів та обриси старовинних будинків. Артур Ковальський, людина, чий інтелект працював з точністю швейцарського хронометра, сидів у кріслі у своїй вітальні на вулиці Саксаганського. На столі перед ним лежала розібрана клавіатура механічної друкарської машинки та горнятко чорної кави, від якої йшла тонка цівка пари. — Друже мій, — промовив він, не повертаючи голови, — залиште ваші нотатки про «Справу синього самоката». До нас іде справжня драма, замішана на візантійському ладані та людському страху. Я підійшов до вікна. Внизу, біля під’їзду, зупинилося таксі...