Волошки

Волошки ніжні і ромашки,

І чебрецю п'янкі поля...

Стежина в'ється аж до хати,

Де спогади дитинства і життя.

Садок матусин край порогу,

Акацій білий, чистий цвіт,

І липкий смак живого меду -

Про літо згадка на весь рік.

Парного молока напитись

І босоніж пробігтись за гора...

Стежиною тією і наосліп,

Там перші кроки у життя.

У кожнім слові - океани суті,

Це щит і меч твого єства.

В нім сила роду і країни -

Це скарб найбільший на віка.

Тебе забути неможливо,

Із серця вирвати повік,

В тобі - життя моє єдине,

Моя любов на цілий вік.

Волошки ніжні і ромашки,

І чебрецю п'янкі поля...