Не дружба нас єднає

Вони вдають, що це всього лиш дружба,

Малюють межі, що не перейти.

Вона будує плани на майбутнє,

Де друг — це просто теплий, звичний фон.

А він плекає почуття могутнє,

Яке для неї — це вчорашній сон.

Він слухає про інших, стиснув зуби,

І ніжно обіймає за плече...

Але в душі тривога серце губить,

І кров від ревнощів у жилАх тече.

Ця «дружба» — тінь великих почуттів,

Притулок для несказаного слова.

Хтось просто поруч бути так хотів,

Що стала звичкою ця болісна розмова.

Немає дружби там, де серце б'ється,

Де прагнуть губ і дивляться ув очі.

Хтось просто любить, тихо піддається,

І плаче наодинці серед ночі.