Завжди є надія

Розбиті мрії розстріляних часів.

Забуті дні глибокої печалі.

І як би сильно серцем не хотів

Не вдасться вже втікти подалі.

Зруйновані міста, мов чорно-білий фільм,

Лиш здалека в куточку вітер виє.

Серед чужих, холодних, сірих стін

Усе ще є вона - Надія.

Поламані крісла і спалені книжки,

Та світло вдалечі видніє

Там за постом, серед з піском мішків

Сильніша від усіх любов жевріє.

Розтріщені кістки, понівачені душі

І злість пронизує, так глибоко, наскрізь.

Відплата буде за усі пролиті сльози.

Люби, надійся і за це борись!