Чому?..

Сни забуті приходять знов

І по імені тихо кличуть…

Хтось приходив, а потім йшов…

Обіцянки, немов молитви…

Стільки раз казали «люблю»…

Не любили, то й не боліло…

Вітер грона зривав дощу

І дощами боліло тіло…

Стільки раз «не покину ніколи»,

Що безвіра вже з ліку збилась…

Бо йшли так, мов не знали ніколи –

Повертаючись, ледь не хрестились…

Стільки раз «бережи себе тільки»,

Що й згадати вже сенсу не бачу…

Та чомусь ще ні разу й ніскільки:

«Збережу», «берегтиму», «пробачу»…