Очна ставка…

Очна ставка із власною травмою

Вкрай тривожна була та колюча.

Вона - я... із душею примарною,

Та різниця між нами разюча.

Розглядала, мовби скануючи,

Із мовчанням вдивлялася в очі.

Шум і тиша в ній контрастуючі:

Темрява дня й ясність півночі.

Мені так бракує знов руху,

Бо я в лапах заціпеніння.

Знов надію несу через муку,

А в випробуванні — власне спасіння.

Ця травма - моє відображення:

Геть мала і гнітюче потворна,

Вона біллю та люттю заряджена,

І в стратегії своїй послідовна.

Чомусь рана зрівнялась з огидою,

Хоч була лиш бажанням любити...

Бути кинутою й ніби «негідною»

Змусить будь-яке серце черствіти.

Та зібравши рештки сміливості,

Я зробила їй крок назустріч,

Адже страх росте з вразливості,

І переростає в свою неминучість.

Не шукала підказок у логіці,

Просто взяла та її обійняла.

Без гордині та власної риторики

Усім серцем її прогрівала.

Рішення серця - безкомпромісне,

Зі бажання собі помогти.

Бо прийняття - геть несумісне

З егоїстичним «перемогти».