АНГЕЛ

Він запросто сидів на підвіконні,

Неспішно струшував сузір’їв пил.

А зверху, через зорі напівсонні,

Холодний місяць молоко цідив.

Він гребінцем розчісував тумани,

Вплітаючи в їх довгі коси мідь,

Крізь скло шибок та пластикові рами

Він кидав світлу і спокійну мить.

За пазухою він ховав світанки,

І гладив їх, немов малих пташат,

А потім жменями через фіранки

В кімнату кидав сонячних зайчат.

Він пив гаряче невагоме світло,

Змивав із шибок вечоровий чад,

І тиша, що під ковдрою розквітла,

Довірила йому свій сонний лад.

02 вересня 2026 р.