Поки тримаю свій шалений світ

Мій мозок плавився в печі інсульту.

Він білий шум залишив в голові.

У скроні б’є постійно і без культу

Вплітає гул у помисли живі.

Я вижила, хоч рушились фасади,

Де кров стогнала у тисках судин.

І цей мій шум — лиш крапелька досади,

Що піднімає піну із глибин.

Ця біла піна вічного ефіру

Пульсує в жилах, наче ржавий дріт.

Вона гризе мій спокій і довіру

Та зберігає цей прекрасний світ.

Гул не змовкає, тягнеться струною,

Мій вічний свідок, мій залізний гість.

Але життя лишається зі мною

Крізь цю густу і тиху білу злість.

Шум крутить шестерні і не згасає,

Вплітає в спокій свій залізний дріт.

Мій бій із шумом в німоті триває,

Поки тримаю свій шалений світ.

02 вересня 2026 р.