книга повернення

3)

одінакові.

помню пішла з ними там в посадці яка вдоль желєзки погріби людей і мокрий. від їхнього дому, жили на 5-му поверсі - через дорогу барчік там з гаражів мужики випивають під зонтіками оболонь. і коли йшли бачили шо шось якісь хрони почали копати яму і трохи усталі, [не без вислову "кладменпідр" від мене]тож йдем назад якісь мужик на них оре. з барсєткою

такій в бріджах по самі житомирські, власник барчику. потім зве Майнерів:

- о, пацани, хочете заработать?

- а шо такоє, дядя?..

- та, бля заставляють тіпа якшо є кафе тре і тувалєт, а цим оно дав аванс.. сука алкашня.. тре яму викопати.

я заплачу.

- хмм, та нахуй ії копати - ондого наш погріб, ми з мамою поговорим і забирай!

затра.

а самі ночою

пішли збили замок з нього і вчіпили кітайській отой дішманській, якій спиздили в господарчому. і на ранок:

- ось, дядя ключі)

забрали дєнюжку, а хазяїн погріба приходе а в нього там гамно плаває)

***

віршик про діскатєку старого ладижина.

чьотачкі зачьоткі

шоб

казаццо чьотьчє,

на насу очьочькі,

розавиє щьочкі)

в сєтачку чулочкі

с разєтачкі на площє

нужна бить папрощє

і пітаццо в рощє,

розавиє щьочкі

спів ігривий,

коштєл.

пятнишкі замочкі

юбачкі чулочкі

на екрані с пльоначкай

трусяшка і панчошка)

вчора була кошка

сьодні стану кицька

спитайно в того бицька

скіки в нього біцебс?

візуал нормацько

поправила цицьки

аказалось грицько

та учицця в бичці)

а ше у діда є підвал і там діжки дубові. підвал прикольний з такого білого каменю якій на сколах як мармур мур мур мур) і вхід аркою шо зразу вспливають тамплієри та деус вульти - не вистача тільки облатунків лицарских таких гусарів апєрьонних з ржечі посполітой) але моя ціль - вінішка, в руках гладущик, треба вибити витягти чопа і шоб не капало на пол - бо паліво, а вино різне. мені подобалось солодке червоне з такого винограду шо гронка набита і ягодки не величкі. світло не вмикала, а там такі світільники савіцькі - висить колба і шоб

міняти лампу тре сєтку відкручувати - кароч бункєр шей той і проводка наружна в гофрі металевій і вимикач шо треба прокручувати. так я з ханаріком туди - вино цідити бо сьодні бикатєка)

а сьодні я буду на бикатеці дарклолі) одна панчошка чорна інша в сєточку. і ото моє платячко з шнурівкою пишне, з рукавами. а може й адік чорний три полоски? нє - дарклолі бу)

так чим добиратись? пішки - нє. нєє - толік взяв ключі від тата вольви) я не пішки)

з гладущика перелято в пляшку і навіть бокали є з сєрванту, бокали спочатку - потім з горла) з стаканчиків буду, коли на адіку.

грає Nekraїna та соіІ. ой над Бугом над рікою виступала група соіІ. кстаті соіІ можу писати не перемикаючи розкладку, але то таке. деус вольв. салон просторий я спереді а амар ззаду - так завєдєно)

заводим і оцей запах вонючки змішується з солодким духом бєнза - якраз під той сорт вінішка, шо я націдила.

виїджаєм з гаража без фар - ганстєри, хулі. амар дістає з сумки коробку канфєт пташинне млєчко і передає мені. виїджаєм з нашої вулиці на дорогу і я розливаю вініл. трасса вниз на старий.

несемся в нічне Літо.

нєкраїна мовою співала на той час в такому розсаднику пушкіноязичних)

вони з гадесси, як і мій розовий фашистік та фльор.

а ше є яковь єц.

лихо лихо не чіпай

червоний прапір рілний гай

нехай повсюди буде рай

і грають кобзарі)

німці гарно воювали

мали зброю

та вбивали

кровʼю землю

напітали

різали більшовиків.

добру-гарну справу робили)

німці були надією на звільнення, неоправдано. тож хлопці з Лісу - роздавали і гансам. а у литовських Лісах - лісні братики міско broliai.

мені Ліс про це розповідав.

вірніше дід за прадіда свого Олександра, якій свому батькові Федору носив їжу в Ліс і ховав а там могло від прадіда тата бути повідомлення хімічним олівцем. він його не бачив. а потім прадіда забрали зі школи до шахти де він став електриком на бімбас. а дід Федір був фельдшер на весь район зі своєю амбулаторією і стаціонаром з окремою хатою, там десь під Тульчином де графи. але прийшли зомбільшовики і дід замість тундри обрав Ліс. десь у 54-му його в Лісі розтріляло нквд. бо діда сестра ше носила закладки - муку, цукор, і ковбасу залиту смальцем, а ніхто не забирав і записок вже не було..

прадіда спасло шо він там на донбасі вступив в комсомол і єбашив як наші вміють а так би поїхав довбать мєрзлоту.і вивчився та отримавши корочку, а паспорт не давали.

я уявляю я це все чула

я дідів своїх відкопала на сім колін.

в коштелі була книга. там читка по-полску. та мені коштєл більш нрав чим православік - бо там отой морок і я звідти втікла, там ото рпц і посередині ваня грозний сина свого зарізав.

тітка привела в рпц помню оте темне і там було причасття. тоді я подумала шо той батюшка хуй тримав коли сцяв - а мені ото проскурку ту їсти та цілувати ото копито волохате??? фунахуй і втікла)

потім тітка на мене казала

грішне дітя, а я казала шоб вона за бєггі дивилась ліпш) вона йому срачину мила до 15-ти годікав) той йде какать а вона ставе такій кухоль на газік - вадічку гріти для бєггіной попкі, той:

- маааааама мууу)

- бєгу, бєгу)

тому він і Бєггі.

тож моя уява йому навєс приштопала чи припаяла.