книга повернення

9)

отак я хтіла писати віршопрозу ту а не як засохшу підстрижену породісту розу у вазі. Бо «підстригти» цей текст - виправити сурж, прибрати повтори, пояснити переходи, зробити красиві композиційні шви — означало б залишити красиву форму, але прибити саме те, через що вона жива. а це як будяк, як сояшник до сонечка. витягує витягує витягує - а то всьо моменти майж одного дня мене 13-тирічної. ну в один період всьо. отака Оторва як дідусь казав не без якоїсь гордості але такої шо я вже наказана - але очі в нього блищать пишанням. а мене не сильно карали - в основному роботою а я до роботи гожа, тож це таке собі покарання прост не йшла гуляти тай всьо. нє ну жаба давила шо пацани з дівками гуляють аое вони під воротами і я перегукувалась з ними. так я як той томсойєр шось красила постійно чи чистила якісь казани. я робила іноді так шо мені помагали і тоді скорше виходило і дід посилав по воду а це майже гуляти) цим "наказанням" дід мене робив. мислення як складаний метр отой деревʼянний - чік-чік. думка, дія розкладається секціями на шарнірах. а може й зжимається шо рулєтка. в точку зборки. в точку зборки мене тої. мене там. тому у мене виходить занурювати. бо дію і на інші точки. паралепіпєдиди дій та зрізані конуси мрій.

аналогії ануліровані

аналог вбиває цифри

й анегілює числа

нолі й одиниці пішли до криниці

логічні із принципа цифрові принци.

у мене виходе взагалі та книга? хз. тіпа не похуй) тож то для себе пояснення то не пояснювання самої себе читачеві а його фиркання водичкою як обморока перед єбалом в мій карʼєр з каналом) а оце "мій творчий метод полягає у використанні локально-асоціативних смислоблоків та дворово-часового викривлення пространства з метою додати: вот ето вот я, у мєня такіж-то інтєрєси, такаято правільная музика, такиє-то родитєлі со срєдой воспітанія, такіє-то пєсні слушаю, мой любімий відєоблогєр сказал чітать такіх-то, а вот етіх нє стоіт... "не моє. в куди тут без відсилко-пасхалки-цитати-великоденочки мбпакєтної?) мааааа)

я тако обнімаю читача і падаю з ним з 9-ї вишки. об воду. а потім під нюю. я не хочу писати лаболаторну літературщину з стєрільними букавкамі. вихолощувати вбиваючи. нашо цей лавхєйт?)

має бути фаза

має бути нуй

база роза в вазі -

йде тихенько в хуй)

моя книга каеро. така рапуха сухопутна в камуфляжі. вони класні рапушки постійно люблю дивитись як вони передвігаються. вони просто такі нач зверхні) така тіпа та йди нахуй ти шо.

у мене перед верандою три величезних сходини і такій майданчик під навєсом і там ліхтар на якій злітається вся нічна блядва; мутлі, жучки, комарики, ше різновид мутлів, моль, якісь двокрилі з прозирими але не стрікози, жучки чорні такі вперті, жучки щєлкунчіки, навіть може якась запоздала пʼяна бджла і ця вся остановка - приманює рапух)

про бджолу знов відсилка до лєтова) і скора осєнь і на асвальтє мьортвая пчєла і якшо точніше - до мб пакєта якій присвоїй відсилці до лєтова добавив остановку) відсилка до відсилки. заплата на заплатє.

убєрпасхалка.

усі поствідсилки - поїли підсвинки, погост із крестами з мєтамнятними плюсіками та посткрашанками)

це всьо циганча несе до циганів)

а цигганстєри спавняться на шанхаї.

ну да яж фашистка а не нацистка. я приняла маркування. це моя іронія а приставку самі ставте.

полийте мені постсоусом та посипте сиром метафор. аль данте з да вінчік.

мєтаігрістого. сартр ригає;

ремарк запив марку яблучним оцтом;

кафка з мандібул сплюнув заварку;

за сто років маркесу хуй хто написав)