ПСЕВДО БРАТИ.

І ось вже зима,рік новий зустрічаєм,

Та радість відсутня в очах у людей.

Три роки країна в крові потопає,

Бо стало комусь дуже мало земель.

Імперські амбіції діда старого,

Який захотів погуляти в війну.

Забувши підписану мирну угоду,

Ступив на святу Українську землю.

Цей карлик назвав Україну своєю,

Що ніби ми з ними одвічні брати.

Скажу я вам чесно з такою ріднею,

То краще у світі одному рости.

Чи то від маразму ,старий той придумав,

Що Київ російський,його повернуть.

Не може ніяк цей старенький збагнути

На мапах була тоді Київська Русь.

Роками нам в вуха красиво співали,

Ми ваші брати,не роздільні на вік.

Якби тоді знати що брат божевільний,

То краще було ще малим утопить.

Тепер дід той в бункері десь заховався,

Що тітка з косою не може знайти.

Та всі сподіваються час той настане

Вона його знайде, і настане мир.

Верещако Сергій.