Ніч

Зорі впали на мапу неба,

Наче карти таро на стіл.

Та кому ворожити треба,

Коли пекло давно довкіл?..

Тиша б'ється у скроні гулко

Непостійна, як рій думок...

Навіть страху зробилось мулько -

Впав під ноги, немов пісок...

Та коли оживає небо

Смертоносною вістю знов -

Всі до купи сплітає кредо.

''Жити хочу!" - струмує кров.

В отій вісті, про біль і втрати,

Зачеркають, немов пером,

Злі слова бойові гармати,

В небесах бойовим хрестом.

Стогнуть вісті пекельним гулом,

Нічну тишу на шмаття рвуть,

Осипають покрівлі глумом:

''Не чекали? А ми вже тут!"

І здіймає вогонь до Бога

Свої руки, крізь дим, ясні,

Освітити щоби дорогу

Людським душам в нічній пітьмі...

Страх міняється, як погода,

Чи блокується, наче файл...

День життя - це така насолода,

Про яку ти раніше не знав!

І у спогадах - тепле літо,

Де щасливі усі й живі...

Кров у скроні шуга завітом...

Діти бавляться у траві...

Зорі впали на мапу неба,

Наче карти таро на стіл...

За життя нам чіплятись треба -

Нас багацько чекає діл!