Не зламати волю!

Там, де вітер понад степом

Золоті поля гойдає,

Де Дніпро веде розмову

І зоря у небі не згасає.

Там лунає пісня волі,

Там не гасне наше слово.

Через бурі, через долю —

Ми тримаємося знову.

Хай почує кожне серце,

Хай почує рідний край:

Поки ми єдині разом —

Україно, розквітай!

Не зламати волю — в ній сила поколінь,

Не загасить полум’я — воно крізь темряву горить.

Не спинити річку, що до волі плине,

Не схилити прапор, що над нами лине.

Не зламати крила, що зросли над краєм,

Не здолати сонце, що в серцях палає.

Не спинити пісню, що Дніпром гуляє,

Не зламати дух наш — він у небі сяє.

Від міцної булави

До сучасної свободи

Нам лишили у спадщину

Честь, відвагу й силу роду..

Не для слави, не для золота

Наші предки йшли до бою —

Щоб над рідною землею

Синє небо було волею.

Хай здіймаються знамена,

Хай єднаються серця.

Бо українська сила — в людях,

А любов у нас — жива!

Не зламати волю — в ній сила поколінь,

Не загасить полум’я — воно крізь темряву горить.

Не спинити річку, що до волі плине,

Не sхилити прапор, що над нами лине.

Не зламати крила, що зросли над краєм,

Не здолати сонце, що в серцях палає.

Не спинити пісню, що Дніпром гуляє,

Не зламати дух наш — він у небі сяє.

Козацькому роду — нема переводу!

Слава Україні — вільному народу!

Поки пісня лине, поки серце б’ється,

Україна наша підійметься!

Гей! Гей!

Козацькому роду — нема переводу!

Гей! Гей!

Ми пам’ятаємо тих, хто стояв,

Хто за свободу життя віддавав.

Їхні імена — у наших піснях,

Їхня сила — у наших серцях.

Разом ми — незламна сила,

Разом ми — одна сім’я!

Нас веде любов до краю,

Нас єднає Україна!