Відпустка, море та трохи пустощів

— Щось ти якийсь пониклий. З тобою все добре? — голос Кріса пролунав дуже близько, але Ед не бачив його через кепку, яка прикривала обличчя.

Відповіддю став протяжний видих. Едвард навіть не став питати, як друг дійшов до цього висновку.

Вчора блаженний сон накрив його, як тільки голова торкнулася подушки, а вранці вже спіткало розкаяння. Паршиве почуття. На душі кішки шкреблися від одної думки про свій новий статус «зрадника». Не так багато він учора випив, щоб втратити голову від одного виду сексуального тіла. Так, тіло було що треба. Вчора в напівтемряві він не зміг роздивитися подробиць, тому, мабуть, мозок вирішив додумати. Під ранок його мучив настільки реалістичний сон, що вирішувати щось зі стояком довелося тієї ж миті, як Ед прокинувся.

А думки знову плинули не туди. Він повинен каятися і думати, як вимелюватиме прощення, але натомість знову повертається до випадкового сексу, який навряд і повториться.

— Та не кисни ти. Посварився вчора з кимось? Персоналу нахамив і переживаєш, що вони розкажуть все одне одному і мститимуться тобі?

— Я зрадив Моніці.

Сказав це й одразу захотів забрати слова назад. Навіть притиснув кепку до обличчя, але змінити щось це точно не могло.

Хоча, може, й не сказав. Ед виглянув з-під мінінамету, щоб переконатися, що Кріс все ще був поруч. Інакше пояснити відсутність реакції з боку друга якось і не виходило.

Кріс справді сидів на сусідньому лежаку, ось тільки виглядав так, наче йому сказали, що корови почали літати й тепер треба частіше дивитися під ноги. Здивування, щоправда, довго на його обличчі не затрималося. Він широко посміхнувся і з силою ляснув Едварда по плечу, тріумфуючи.

— Вітаю чувак. З тим із компанії Вілла чи ще кого підчепив?

— З тим із компанії, але все одно ж. Найважливіше…

— І як він? Добре себе поводив?

— Що? Так, шикарно, — Едвард трохи розгубився, але труснув головою. — Але я тобі говорю, що…

Кріс узяв Еда за плече і струснув, заглядаючи у вічі:

— Чудово, — мовив він, продовжуючи широко посміхатися.

— Ти мене взагалі чуєш? — уточнив Едвард після невеликої затримки. — Я не про це.

— Ед, я чудово розумію про що ти. Але ти суті не вловлюєш, — Кріс сильніше стиснув плече і навіть підсунувся ближче, говорячи тихіше. — Любив би ти Моніку, ні на яку зраду не пішов би. А якщо так, то я мав рацію і тобі час виходити з цих стосунків.

— Ти розумієш, що я чортів зрадник? — Едвард і сам заговорив тихше, сідаючи ближче. — Я не кращий від того ж Вілла, який зрадив Джині з іншою.

— Ну і нехай! — така відповідь збентежила Еда. — Нехай! — Кріс навіть підскочив зі свого лежака. — Якщо це ціна за те, щоб нарешті ти почав налагоджувати своє особисте життя, то це мала кров. І не здумай займатися самокопанням та пошуком виправдання. Не відкладай — напиши Моніці. Або, — він насупився, ніби намагаючись розгледіти щось на обличчі Едварда. — Ти ж не хочеш просити вибачення?

Ед лише опустив голову, не знаючи, що сказати. Для себе він це питання ще не вирішив.

— Господи, і не здумай. Я зараз сам їй напишу і розповім, що ти тут з однією, другою забиваєш клинці, а Мон і не думав розповідати.

— Вона тобі не повірить.

— Так, тому будь чоловіком і напиши сам. Та не здумай просити вибачення. Ти цього хотів? Ось тобі й відповідь. Не хотів би, гарем звабливих дівчат і хлопців би не спокусив, — Кріс перестав розмахувати руками та сів поруч. — Слухай, це ж недарма. Ви давно вже охолонули один до одного. Я впевнений, що Моніка навіть не засмутиться.

— А якщо я все зіпсував і пошкодую про це вже за два-три тижні?

— Ну, хочеш влаштуємо перевірку твоїм підвалинам? — Кріс підняв брови і Едвард вирівняв спину, уважно слухаючи. — Ми тут до кінця тижня. За цей час ти маєш зайнятися сексом ще кілька разів…

— Учора, як я можу оцінити, була разова акція.

Друг насупився, дивуючись, навіщо це було казати.

— А хто говорить про Деймона? Навпаки, краще, щоб ще з кількома іншими людьми поспілкувався. Це ж курорт. Ти сам казав, що це несерйозно. Жаннет, з якою я вчора кохався, приїхала з компанією подруг. Руку на відсіч дам — вони не відмовляться від компанії такого чарівного хлопця, як ти.

— Ти просто пропонуєш мені поїбатися, а перевірка в чому?

— Так саме в цьому. Відклади спілкування з Мол допоки не переспиш ще з кимось. Якщо навіть після такого ти все ще захочеш повернутися до ваших прісних буднів, то стяг тобі в руки — йди та замолюй гріх. Але якщо ні, — Кріс зробив багатозначну паузу і широко посміхнувся, — значить я мав рацію!

Ед тільки й міг, що закотити очі. Начебто після сексу ще з парою малознайомих людей йому має стати легше просити вибачення. Хотів цим другу і заперечити, але їх гукнули Джин з Корі, що йшли до них. Дівчата тільки вийшли з моря і з них рясно копала вода.

— Ви йдете? Вже час обідати, — звірилася зі своїм годинником Корі.

Едвард докірливо глянув на друга, але той продовжував усміхатися, виглядаючи неймовірно задоволеним. Піднявши великі пальці до гори, він почав збирати свої речі.

— Так, пішли. У номер спочатку?

— Зайдемо переодягнемося. А після обіду пропонуємо піти погуляти. Чула, що тут за територією невеликий базар є. Можемо глянути там стигле манго.

— Звучить чудово, — Кріс підхопив свою маску і попрямував до виходу з пляжу.

Ед, занурений у власні думки, просто кивнув і поплентався за рештою. План Кріса здавався марним. Друг ніби пропонував йому нагулятися, а потім, підібгавши хвіст, приповзти назад, просити вибачення. Як кілька випадкових партнерів могли змінити ситуацію? Так, у часи навчання він міг за тиждень протоптати стежку до кількох дівчат, але вибрав Моніку. Милу, турботливу та тямуща. Навіть зараз язик не повертався назвати її партнеркою на одну ніч. Вона такого не заслужила і навіть немає сенсу намагатися закрутити ще з кимось. Треба сказати їй правду. А прийме чи пошле його куди якомога далі — це було ще питання відкритим.

— Ед, а ти хіба не в окулярах прийшов?

— А? — Едвард рефлекторно пройшовся по волоссю на голові та не знайшов там шуканого. — Здається, на столику залишив. Ідіть, я наздожену.

Він розвернувся, і побіг назад, знову проходячи повз панорамне скло місцевого тренажерного залу. Встиг помітити, що робота там кипіла навіть попри загальну атмосферу розслаблення. Сам Ед і думки не мав, щоб зараз піти тягати залізо, коли можна просто зробити ще заплив у басейні або розслаблено подрімати в затінку на лежаку.

Два їхні місця уже збиралися зайняти інші відпочивальники, але окуляри, які продовжували лежали на столику, здається, ніхто не помітив. Підхопивши забуте, Ед поспішив у номер, паралельно знову повертаючись до темних думок свого ймовірного розриву.

Задумався і тому втручання збоку стало несподіванкою. Ед навіть не пискнув, коли сильна рука схопила його за передпліччя і витягла в прохід біля тренажерної зали.

Опинившись притиснутим до стіни, Едвард підняв здивовані очі, намагаючись розпізнати чуже обличчя через поляризоване скло. Виявилося обличчя було не настільки незнайомим і цілком дружнім.

Деймон нависав, упираючись рукою у стіну. Стояв він настільки близько, що Ед міг відчувати жар, що йшов від його тіла. Очі ковзнули вниз, стежачи за краплею, що повільно стікала по шиї. Едвард відчував запах чужого поту. Тяжкий, мускусний. Неприємний у звичайній ситуації, зараз він здавався гострим і привабливим. Примушуючи, мимоволі ковтнути слину, якої різко стало забагато.

Подивитися ж було на що. Темні лінзи заважали роздивитися вологу майку, що прилипла до тіла, та шорти з візерунком із сот, що обтягували ще напружені м’язи. Слід було б зняти окуляри, але руки наче прилипли до тіла. Серце гупало в шаленому ритмі, поки Ед відчував, що в плавальних шортах стрімко стає тісно.

Слід було швидше згорнути виставу, щоб не потрапити ще в більш незручну ситуацію, але він і з місця рушити не міг. Ед навіть очі не міг відвести, намагаючись вгледіти опуклість на чужих шортах, так невдало прикриту довгою майкою. Але Деймон вирішив пролити світло на його метання.

Хмикнувши, він став впритул до Едварда, впиваючись у губи й втискаючись пахом у пах. О так, тепер уже точно сумнівів не залишилося, що ні Ед один тут такий збуджений.

— У мене в котеджі зараз нікого немає, — скрадливо прошепотів Деймон, перериваючи поцілунок.

— Ага, — тільки й зміг сказати Едвард, обхопивши Деймона за шию і знову притягуючи до себе.

Ніби зрозумів натяк, але насправді ні.

Руки вже потяглися до чужих шортів владно вхопивши сідницю і втискаючись ще сильніше. Здавалося, мозок відключився. Ед був готовий зайнятися сексом просто на одному з тренажерів. Пощастило, що Деймон був розсудливішим і зумів без пригод доставити їх у котедж.

Подалі від зайвих очей.