Відпустка, море та трохи пустощів

Рука з плеча ковзнула на потилицю і Деймон поцілував його, не даючи відсторонитися. Спочатку просто вп'явся в губи, нічого не роблячи, а вже потім повернув голову, поглиблюючи поцілунок.

Ед сам повів рукою вгору по грудях Деймона, але його майже одразу відсторонили. Він навіть хмикнув, побачивши вираз обурення та майже чорні очі.

— Колишній дівчині, — поспішив пояснити Едвард. — Ми годину як розійшлися, — на цьому його веселий запал як вітром здуло.

Ед згадав, що навіть попри веселощі тут, йому доведеться повернутися додому, де більше нічого не буде як раніше. Швидше за все їм доведеться ухвалити рішення щодо квартири. Хто з'їде та залишить її іншому, чи обидва роз'їдуться у пошуках кращого куточка. Більше не буде домашнього затишку, що Моніка створювала. Едварда ніхто не чекатиме після чергового відрядження. Тепер у квартирі буде тихо, як ніколи.

— Вибач, я… мабуть…

«Піду», — хотів сказати Едвард, але Деймон йому не дав. Як і не дав піти. Перехопив за руку і притис до себе. Цілував ніжно, даруючи тепло та турботу, якої так в цю мить не вистачало.

Ед і сам пригорнувся, потягнувся. Погладив по щоці й обняв другою рукою. Насолоджувався моментом, таким солодким поцілунком, що відганяв всі погані думки та оселившийся всередині холод.

Втім, не тільки йому подобалося стояти цілуватися на пронизливому вітрі.

— Схоже, хтось потребує уваги, — хмикнув Едвард, притулившись чолом до чола і не поспішаючи розплющувати очі. — І йому не страшний ні вітер, ні шторм.

— Ризикну припустити, що мені навіть за таких умов не буде соромно за його розмір.

— Ну, завжди можна зігріти, — Ед хмикнув, зустрічаючись із важким поглядом навпроти.

Він прибрав руку, провівши долонею по грудях і, швидко глянувши, чи не йшов до них хтось, потягнув за собою до лежаків, що стояли в центрі платформи. Сівши на один такий, уже двома руками пройшовся вгору напруженим пресом і безцеремонно потяг униз літні шорти.

Отримавши свободу, член підстрибнув, наче просився в тепло. Едвард усміхнувся, бачачи, як підібгали яйця, а шкіра стала схожа на гусячу.

Втім, Ед не мав наміру змушувати партнера чекати, тому без зайвих слів взяв член до рота.

Останній раз мінет він робив ще в університеті, тому був майже впевнений, що виходило в нього далеко не так добре, як у тієї ж Моніки. Але Деймону, схоже, подобалося. Він важко дихав, крізь стиснуті зуби й стримувався щосили, щоб не почати рухатися самому. Едвард відчував стиснення пальців у його волоссі та намагався реагувати на кожен такий заклик.

Йому подобалося чути стогін Деймона. Він хотів посилити відчуття, дати більше, але спроба взяти глибше змусила лише закашлятися. Поспішаючи змістити наголос, Деймон потяг Едварда вгору, цілуючи та накриваючи рукою все ще скутий шортами член. Стиснув, ловлячи губами стогін, і відсторонився, розвертаючи Еда спиною до себе.

Підштовхнувши на лежанку, Деймон дочекався, коли Едвард заліз двома ногами, і потягнувся розстебнути пояс, покриваючи шию цілунками. Ед і сам поквапився допомогти. Швидко впоравшись із ґудзиком і блискавкою, миттєво опинився зі спущеними трусами.

Він відчув, як член скорчився від холодного вітру, але його відразу накрила гаряча долоня, поспіхом рухаючись по всій довжині. Підлаштовуючись, Едвард відставив стегна назад, прогинаючись і хапаючись за напівкруглий дах лежака.

Ед стогнав, відчуваючи, як його розтягують. Навіть не здивувався, що змазка у Деймона виявилося вкотре під рукою.

Коли ж два пальці натиснули на чутливе місце, Едварда вигнуло від задоволення. Не стримуючись, він застогнав і розплющив очі, несподівано для себе побачивши якийсь рух.

Довгим понтоном у їхній бік хтось наближався. Поки що далеко, але люди прямували до них. Тут просто не було куди ще йти.

— Х'юстон у нас проблеми.

— Як скажеш. Постарайся розслабитися.

— Та я не про це, — голос Едварда зірвався на стогін, коли Деймон увійшов майже одразу на половину. — Чорт, як добре. Давай ще. Хоча стій, — Деймон одразу ж завмер, не встигнувши зробити майже нічого. — Там хтось іде.

— Далеко? — голос пролунав майже біля вуха. — Час у нас ще є, тож у твоїх інтересах розслабитись.

Поцілувавши за вухом, Деймон навалився всім тілом і кілька коротких рухів увійшов до кінця.

Едвард застогнав, відкинувшись на груди, до яких його притиснули. Лише мить він насолоджувався відчуттям жару позаду і холодом попереду. Час спливав. Ед повернув голову, зриваючи швидкий цілунок та закликаючи прискоритися.

— Давай хучіш, бо нас тут застукають.

— Їхні проблеми, — хихикнув Деймон, але почав рухатися.

Розмашисто і швидко. Ловив кожен стогін і сам не стримався. Допомагав рукою, дійти до піка. Цілував шию і прикушував вухо.

Якщо вони встигли закінчити до приходу ще одних любителів погуляти, то в тому, що їх не чули, Едвард дуже сумнівався.

Пробігаючи повз пари, що пригальмувала в декількох прольотах від останньої платформи, Ед намагався не дивитися їм у вічі. Дякувати вже було варто за те, що то були не їхні знайомі.

А Деймона ситуація, схоже, зовсім не збентежила. Вже на пляжі, він швидко притягнув Едварда до себе та шепнув, що бачив ще вельми цікаві кущі в дальній частині готелю. Отримавши осудливий погляд, розсміявся і легенько вщипнув за дупу, поспішно тягнучи у бік свого будиночка.

На вечерю того дня вони встигли лише дивом. Залишалося всього десять хвилин до закриття, коли вони вдвох ввалилися в ресторан, поспішаючи набирати те, що ще не почали повертати на кухню. Їли вони вже без поспіху, обговорюючи всілякі дурниці.

Там за столом Едвард зробив ще одне спільне фото, яке відразу ж і надіслав Моніці. А подумавши ще секунду, додав і те, що зробив Деймон з поцілунком.

Спочатку у відповідь прийшов радісний смайлик, потім здивовані, а потім прийшла добірка не менш цікавих фотографій самої Моніки. Побачивши все це, Деймон сказав, що їм варто гаяти час і потягнув його до басейнів, маючи намір влаштувати ще й не одну фотосесію.