Архів пам’яті

Крізь скалки та дзеркальні блиски

Згортає пам’ять свій сувій.

І вицвілі від часу списки

У вузол скручує живий.

Слова мастять неспішно рейки,

Зіниці миготять в пітьмі.

І голоси — згорілі стейки

Скриплять і кришаться крізь дні.

Кипить у венах чорна кава,

Думки — розбитий грамофон.

Вони вночі співають мляво,

А днями рвуться в телефон.

Там сценою — перон і зірка,

Гуляє розсип гіркоти.

Нога. Капрон. Коліно. Стрілка.

Підбори… Крок із темноти.

10 вересня 2026 р.