внутрішня пустка
00010
і я навчилася спати без тебе —
тільки сни тепер у білих халатах.
і я навчилась палити небо,
та не навчилась мовчати.
іноді серце — мов сидактив,
повільно розчиняє ніч у венах.
я ще пам’ятаю, як пахне твій дим,
та не пам’ятаю себе без тебе.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯