внутрішня пустка

00010
Публікація: 11.09.2026
Вірш
Завершено

і я навчилася спати без тебе —

тільки сни тепер у білих халатах.

і я навчилась палити небо,

та не навчилась мовчати.

іноді серце — мов сидактив,

повільно розчиняє ніч у венах.

я ще пам’ятаю, як пахне твій дим,

та не пам’ятаю себе без тебе.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі