Ви самі знаєте кому

Ці крихітні й жалюгідні,

Сидять в утробі зло чаївши,

Плискають жовч нам всім в обличчя.

Розповідають про добро,

І про любов до всєй вітчизни!

Та, ви, пародія бридка!

Та, ви, не вартуйте й життя!

Ви, все будуєте за статки,

За них купляєте й життя,

Й мати рідну , й Україну.

Та знай! Що жалюгідна ця ігра.

Колись кінчиться, небарившись.

Не урятуєте життя,

Не втечете від люті злої!

Ви, помрете у цих застоях.

В кривавих долярах, в багні,

На вас натравлять всі вогні.