Сірість

Сіре небо малює дощ...

Крук вночі його сам накликав...

Сірий ранок... холодний борщ...

Кава в чашці, немов молитва...

Плаче небо дощу слізьми,

Сива туга встеляє землю...

Біль між ними змахнув крильми,

Горизонту розсікши вени...

Тихий дощ, наче смуток душ,

Що обіймами смерті стерті...

Для живих - лиш холодний душ,

Якщо навіть і їм нестерпно...