Лабіринт

Заховав у собі десь вихід

Лабіринт однакових днів

І у пошуках, з вдиху на видих,

Вже нічого не видно крім стін.

Тіло стомлене, мов побите...

І до крові подерті руки...

А душа - до хреста прибита,

Посивіла у власних муках.

Вдих і видих. Ще крок. Ще трошки.

Поворот і - глуха стіна...

Відпочити не довго можна

Перед тим як піти назад.

Навмання так, без орієнтирів,

Мапу долі малюєш сам,

І радієш, і плачеш щиро

В лабіринті свого життя.