літність

ми бігали босоніж по траві,

щоб розбудити землю після спеки,

ти розповідала про світ, який я ще не знав,

і я вірив кожному слову,

як в страшні історії біля багаття

ти була, як вітер, що приносить і забирає спогади, і я слідував за тобою, забуваючи про час

ми падали в траву і дивились у небо, і думали, що воно не зміниться, що це літо буде вічним, як наші мрії, що розцвітали разом з кожним світанком. але літо завжди закінчується