Закохана пара

Йде осінь та жовтень — закохана пара,

Він — ревність її, а вона — його кара.

Він курить сигари, туманить провулки,

Вона розсипає каштани в шкатулки.

Вона одягається в колір лимонів,

І хрипне від співу в сопло мікрофонів.

Він поряд наспівує їй серенади,

Дарує холодні нічні зорепади.

Це шлюб з розрахунком барвистого листя,

Де небо — мов вицвіле, тьмяне намисто.

А вітер працює у них адвокатом,

І ділить майно, коли чує стакато.

Він крутить у пальцях іржаву монету,

Вона допиває похмілля планети...

І жоден із них не зізнається вранці,

Що вечір згорів у жагучому танці.

13 вересня 2026 р.