ти я ми

огорнутий шкірою

неначе ковдрою

шрами

поцілунки моєї молодості

осінній лист наповнить вулицю

тріскотом

туман поглине і звук

й зображення

свічки символізують затишок

ними переповнені кладовища

моя кімната

пуста незаймана

лиш вітер свище на горищі

осінь на смак

свіжі персики

на доторк зістарені пальці

осінь на запах

бензину вихлопи

на вологому старому асфальті

я наче останній вагон в електричці

ти забігла бо не встигала

мої губи наче спілі червоні вишні

ти так довго мене цілувала