Daybreak
52069
Я сьогодні ще затемна встану,
І закутаюсь клітчатим пледом,
Заварю собі чаю із медом,
У вікно подивитися стану.
Ні душі, дуже тихо й спокійно,
Тьмяне світло ліхтар відкидає,
Я любуюсь коротким видінням,
Яке ранок мені посилає.
Я вдихаю морозне повітря,
Воно голками в тіло ввірветься,
І сльозу, що з’явилася витру,
Стрепенулося заспане серце.
Я любуюся зоряним небом,
Що сіяє у мороці ночі,
Я неначе дивлюся у очі,
Такі ніжні, ласкаві, далекі.
Дикий вітер ударив обличчя,
Воно вкрилося теплим рум’янцем,
Так спокійно, що навіть незвично,
Забризжало у небі багрянцем.
Перші промені небо прошили,
Розірвавши ранкову імлу,
Посміхнуся я тихо, про себе,
Зустрічаючи вічність нову.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯