Daybreak

42011
Публікація: 21.09.2022
Вірш
Завершено

Я сьогодні ще затемна встану,

І закутаюсь клітчатим пледом,

Заварю собі чаю із медом,

У вікно подивитися стану.

Ні душі, дуже тихо й спокійно,

Тьмяне світло ліхтар відкидає,

Я любуюсь коротким видінням,

Яке ранок мені посилає.

Я вдихаю морозне повітря,

Воно голками в тіло ввірветься,

І сльозу, що з’явилася витру,

Стрепенулося заспане серце.

Я любуюся зоряним небом,

Що сіяє у мороці ночі,

Я неначе дивлюся у очі,

Такі ніжні, ласкаві, далекі.

Дикий вітер ударив обличчя,

Воно вкрилося теплим рум’янцем,

Так спокійно, що навіть незвично,

Забризжало у небі багрянцем.

Перші промені небо прошили,

Розірвавши ранкову імлу,

Посміхнуся я тихо, про себе,

Зустрічаючи вічність нову.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі