Сільський вайб

Була субота чи неділя,

Цвіла акація в саду,

Найкраще плаття я наділа,

Скрутила дулю солов'ю,

Зозулю нахуй я послала,

В мишей відбила ''каблуки'',

Платок на шию зав'язала

Й сховала чвертку в бур'яни.

На курям сміх і добрим людям,

Стемніло як - човпу у клуб.

Чекає нічка незабутня

Й налаштувався вже ''Ютюб''.

Дівки там всі у телехвонах,

Тож не зацінять марафєт,

А хлопці, бачу, самогоном

Піднакачалися уже.

Оце засада так засада!

Не повертатися ж назад?

І як в блокаду Сталінграда -

На закусь пру, неначе танк.

Мені штрафну вручили зразу,

Пасу очима ковбасу...

Поки пила, якась зараза

Її поїла геть усю.

Загризла яблучком кисленьким,

Тримаю другу у руці.

А з банки зникли всі опеньки,

Немов привиділись мені.

І третя вже, як діти в школу,

Пішла легенько, без проблєм.

Припхався ще якийсь там Вова

З собою літро він припер,

Тож почалася вєсєлуха

Із пліч злетіло двадцять літ!

Чому раніш на дармовуху

Я не виходила у світ?

Розпили все, і все пожерли,

Пішли у клуб крутить діскач.

Мене взяло і так поперло:

Пішла з галопу я у скач.

Дивлюсь: роти пороззівляли

І хлопці всі, і всі дівки,

А я таке там витворяю,

Що й описати не з руки.

Металась так - як муха в банці,

Ноги самі у кренделі

Перепліталися у танці.

Цього було не доста, ні!

Вхопила я когось за барки,

На танцплощадку потягла.

Хоч бородатий, наче дядько,

Але хлипкий, немов дитя.

Вищав він дико й виривався,

Просився слізно й падав ниц.

В мені ж диявол розпростався

Проспавши наче тищу літ!

Його крутила і пинала,

І гралась ним, немов м'ячем,

І навіть в шию цілувала

Йому добавивши проблєм.

Пізніше вже, як переграла,

Неначе брага, дурь моя -

Якийсь сімпотненький ''салага''

Мене додому проважав,

Та захотів поцілувати,

Не раз покаявшись мабуть.

Тягла, як скарб, до себе в хату.

Спочатку він не проти був.

Закрила двері на защіпку,

До них придвинула стола,

Щоби не втікла мала щіпка,

Допоки я іще жива.

Його смикнула за футболку,

Що з джинсів вискочив бігом.

І щоб було ще більше толку -

Ремньом припнула я його.

А далі хай вже без подробиць,

Скажу одне на сам кінець,

Шо не забуде він до гроба

Насправді є яким піздєц.