Ампутація

саме та

Замете

саме те,

що навіки згуло у снігах,

що полегле і зникле.

Забуття

– це життя,

вороття,

вар’єте,

розгулявши, спліте у гріхах,

до яких уже звиклий.

Хай розірве заіржа́вілий шків

піднебесної просині!

Я розмотаю плеяди років

від весни і до осені.

Сонце задарма осяяний гнів

розіграло і смеркло.

Я розтинаю навпомацки днів

розгалужене пекло.