А раптом...

​Я так хотіла би тобі сказати:

«Кохаю»... Але ні.

Не звикла, як невпевнена, брехати,

Бо ще не знала я кохання на землі.

​І неймовірно складно визначати —

То щиро тільки нині або... ні?

І дуже лячно це до себе підпускати:

А раптом я брешу у всій красі?

​Та Бог з ним! Я, напевно, здамся.

Нехай я проживу кохання мить!

Нехай воно мине до післязавтра,

Та нині хочу я Тебе любить!