Негода

0003
Публікація: 22.09.2022
Вірш
Завершено

Дощ єство духмяно колише 

Губляться в просторах слова

Люди віднині не ті, що раніше  

Лиш краплини на їхніх устах…

Поспіх утих, прогримів й затих

Повість єдина — небесна зоря

Ані опущених, ані пониклих  

Вільні душі від свого тягаря 

Об’єднують сльози їхні життя  

Руйнації злива чи прибуле чуття

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі