***

Нас двоє, та ми на самоті,

Мов два привиди замкнені разом.

Дві скалічені болем душі,

Обпечені життєвим жаром.

Без слів, без дій, без жодних кроків,

Лиш спільне повітря і дах на двох.

У зв'язці зник той ключ,

Що відкривав наш із тобою спільний замок.

Ми удвох по різні боки дверей

І ніхто в них більше не рветься.

Ми удвох, а навколо лиш пил і паркет,

На якому ми минулі сміємся.