ГОЛОВА ДЖОНА

Решту серпня він провів у темряві порожньої квартири, більше не вмикаючи світла — воно стало йому непотрібним, як і сон, як і їжа. Годинами він сидів біля вікна, дивлячись на теплі жовті квадрати чужих вітальень, де люди накривали столи й святкували дні народження — з тугою за тим, до чого більше немає доступу.

Сусіди знайшли його в останніх числах серпня — їх насторожив запах, більше схожий на перегрітий пластик, ніж на щось інше. Поліція зламала двері. На ліжку лежало щось, більше схоже на висохлу оболонку в рештках дорогого шовкового халата, ніж на людину. Служба вивезення спрацювала швидко, без зайвих запитань: для системи це була всього лише дефектна одиниця.

Настав вересень. Крамниця перевдяглася в золото й вохру — сезонний розпродаж, нові цінники, свіже завезення. Та сама дівчина, що місяцями раніше вперше відчинила шафу з говірливою головою, тепер клеїла на скло наліпки «Осінні знижки» — впевненіше, ніж у травні, але з тим самим холодком під ребрами.

У службовому приміщенні помічник менеджера возився з новим обладнанням.

— Дивись, свіже постачання, — сказав він, підкручуючи контролер щелепи на новій голові так буденно, ніби регулював гучність радіо. — Працює значно краще за стару. Ніякої гнилі, ніяких запахів. Чиста функціональність.

Стару голову — ту, що колись звалась Джоном, а до того була управителем, який десятиліттями приносив крамниці прибуток, — винесли до сміттєвих баків без жодного слова прощання. Вона встигла видати лише тихе, здавлене сипіння, поки кришка контейнера не відсікла останній промінь світла.

На її місці, прикручена до каркаса шредера, завмерла нова модель. Шкіра на ній була рівнішою, свіжішою — майже як справжня. Вона більше не мріяла про вілли в Лос-Анджелесі, не шукала дзвінка від Аманди, не боялась погляду Х'юстона. Від колишнього Еріка в ній залишилось лише одне: холодне, чітке усвідомлення власної функції.

Коли дівчина-продавчиня підійшла до шредера з пачкою прострочених документів, голова видала ледь чутний клац, і кутик її рота сіпнувся — звично, автоматично — у подобі посмішки.

Вересень настав. Система працювала без збоїв.

Ніхто в крамниці вже не пам'ятав, що колись у цієї голови було ім'я.