Родинна історія

Минає літо спогадами давніми:

Де я мала і мрію про Італію.

Жива рідня збирається в свята...

Куди поділись дні ті безтурботні?

Душа виходить болісно із плоті,

Та як болить у тілі та душа!..

Відпустка в тата... він малює казку...

Про неї тільки в пам'яті лиш згадка...

Куди все зникло? Підказав би хтось...

Казки бабусі дивом розквітали,

Немов вона на шибці прочитала

Між візерунків, що створив мороз...

В турботах мама, ще жива й здорова.

Сестра моя навчається ще в школі.

Дядьки приїдуть. Я побачу всіх...

Та пролягли, немовби кілометри,

Углиб землі нещасних кілька метрів

І зникло все... Став іншим чо́ мусь світ.

Брати мої! - знайомі і не бачені,

У снах своїх прошу у вас пробачення:

Нам не зібратись більше за столом...

Як ті літа, що спогадами пройняті,

Родинну не наповнять вже історію,

Бо для історій інших час пішов...