Летіла ластівка до рідного порога

Летіла ластівка до рідного порога,

Крізь всі негоди, бурі і тривоги.

Вона у серці дім свій берегла,

І на крилі весну живу несла!

Там, де колись руїни тліли й дим....,

Знов проростає паросток живим.

Пташина мчить із вирійних країв,

Від смутку днів і холодів чужих,

Вона летить туди, де рідний світ -

Там, де її земля і батьківський двір.

Вона торкнеться крильцями стіни,

Де більше не будЕ війни.

Зів'є гніздечко, защебече знов,

Бо тут живе і пам'ять, і любов.

І оживе знедолена земля,

Коли летить пташина до житла.

Летіла ластівка до рідного порога,

Крізь всі негоди, бурі і тривоги.

Вона у серці дім свій берегла,

І на крилі весну живу несла...