Живи!
0008
***
Буває так, що хтось тебе розверне
одним єдиним вигуком: «Живи!».
Відчує пульс розжареного нерву,
немов твої почує молитви.
І ось я йду, печаль крихкого льоду
не проникає в серце вже моє.
Яку багатовимірну свободу
підтримка вчасна друзів надає!
Буває так: хтось каже як до себе,
а ти свої спіймаєш помилки.
Метеликами зойкнутого неба в моїх
руках їх тільця нетривкі.
«Який рівчак замулений спіткався!» —
зітхнеш і засукаєш рукави.
О, як людині так до скону треба,
щоб з вірою хтось вигукнув: «Живи!»
Леся Шаповал
2017
Родині Ірини та Ігоря Спичаків з величезною
подякою за предметну душевну
розмову та підтримку
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯