* * *

Голос кликав вві сні за собою,

Мрячив болем на плечі туман,

Шлях стелився під ноги пітьмою,

В відчуттях залишився обман.

Вітер протягом грав, мов на скрипці

І на вії упала роса.

Гра ілюзій тріпалась на нитці,

А можливо була то не гра.

Пахнув відчай вологою й листям.

Пискнув клопіт, сховавшись в кущі.

Обіймала самотність намистям

І убралися сенси в плащі.

Голос кликав. Іти було важко

Й поринати, мов в хвилі, в дурман.

Серце билось - сполохана пташка,

Що безкрилою впала в бур'ян.